Моє село – моя маленька батьківщина

4 листопада Кривчик святкує храмове свято, яке поступово з релігійного перетворилося на справжній День села.

Цього року сільський клуб, святково прикрашений, обновлений і відремонтований, був заповнений, як ніколи. Давно вже Кривчик не приймав стількох гостей і артистів водночас: на святі були присутні голова Дунаєвецької міської об’єднаної територіальної громади Веліна Заяць, директор комунального підприємства Дунаєвецької міської ради «Благоустрій Дунаєвеччини» Валерій Поплавський, директор Дунаєвецького міського культурно-мистецького, просвітницького центру Руслан Грабовий, директор Рахнівського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів, ДНЗ» Оксана Каліновська; виступали солісти МКМПЦ Антоніна Лозінська, Віктор Федорович, тріо «Мелодія серця», фольклорний колектив «Намисто», завідуюча Рахнівським сільським клубом Людмила Сорокатюк, соліст Іванковецького СБК Микола Іванов, тріо Ксаверівського сільського клубу, а також учні Рахнівського НВК. Особливо вразив присутніх «Танець з рушниками», який виконав хореографічний колектив Рахнівського НВК під керівництвом педагога-організатора Лесі Бабій.

Під час свята глядачі і плакали, і сміялись, адже вся історія Кривчика промайнула перед їхніми очима. Згадали періоди розквіту і занепаду, голодомори і війни, не обминули увагою і солдатів теперішньої війни: у зоні АТО зараз перебувають Ігор Бриндак і Валерій Пилявський, повернулись до родин Максим Заводний і Роман Бугера. Привітали найстаршого і наймолодшого жителів села – Меланію Петрівну Стрихар і Дмитрика Гриба, мати-героїню Галину Шевчук, подружжя Саранчуків, які відсвяткували нещодавно золоте весілля.

Староста села Олександра Мельник теж привітала односельців і подякувала за допомогу в підготовці до свята та за подарунок громаді від міського голови.

Бібліотекар Леся Сорокатюк, яка підготувала свято (вона ж була ведучою разом із завідуючою Кривчицьким ФАПом Альоною Підгорною), намагалась приділити увагу кожному мешканцю Кривчика. І люди це оцінили: підходячи після концерту, висловлювали щирі подяки і пропозиції щодо святкування наступного року. Приємно бачити, як світяться не лише вуличні ліхтарі, а й очі селян – надією, вірою у майбутнє і любов’ю до своєї малої батьківщини.