Схаменіться, люди!

Порожні очі колишніх друзів,

В серцях ненависть, двобій словами –

Страшна реальність вже без ілюзій,

Що ми насправді були братами.

Одне коріння – давнішня пісня.

Любов і єдність – лиш на папері,

Де замість спроби порозуміння

Стріляють, б’ються, ламають двері…

Повстали люди – і брат на брата

Іде війною, безжально, грізно, –

Підступний задум тирана-ката.

О, схаменіться! Бо буде пізно…

Вже гинуть діти, вогонь палає,

Ридає мати: «Ще скільки? Доки?»

Заціпеніли. Ніхто не знає,

Коли ж в країні настане спокій.

Криваве сонце понад горою,

І мироточать святі ікони…

Отямтесь, люди! Складайте зброю,

Щоби над вами не били дзвони!

Брати і сестри, усі народи,

Для кого рідна свята Вкраїна, –

Заради миру дійдемо згоди!

У нас Вітчизна одна-єдина!